| Календар |
| « Квітень 2024 » | | Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд | | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | | 29 | 30 |
|
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
Село Немерче - центр сільської ради. До складу територіальної громади крім села Немерче входять село Вінож, село Струсово, станція Немерче, с-ще Кукавка, село Ленінська Слобода.
Відстань від центру села Немерче до районного центра с.м.т. Мурованих Курилівців - 42 км. За 2км на схід від села проходить залізниця сполученням Могилів - Подільський - Жмеринка. На віддалі 1,5 км на захід протікає річка Лядова - притока річки Дністер. З півночі с. Немерче оточине лісами. На півдні та південному сході - поля бувшого дослідного господарства.
Місцевість сільської ради розміщується в помірно - континентальному кліматі, з м'якою зимою та інколи спекотним або вологим літом. В цілому, природно - кліматичні умови - є сприятливими для вирощування різноманітних рослин. Багатий і тваринний світ даної території.
Найпоширенішими природними явищами на території сільської ради є дощі, сніги, тумани. Трапляються і посушливі літа, протягом яких мешканці сіл відчувають нестачу води на полях та в криницях. Спостереження показують, що протягом останніх десятиліть зими стали менш суворими і, навіть, відпала необхідність прикопувати виноград, що постійно робили на зиму до цього. Виноград в селах вирощується для власних потреб громадян столових сортів.
Головним заняттям громадян - є землеробство та скотарство. Найбільш поширеними сільськогосподарськими культурами, які вирощувались в діючих с-г підприємствах були цукрові буряки, горох, кукурудза, озима та яра пшениця, ячмінь. На присадибних ділянках жителі вирощують фруктові дерева: яблуні, груші, сливи, вишні, грецькі горіхи. Поміж дерев вирощували картоплю, рідше кукурудзу,невелику кількість – інші овочеві культури – цибулю, часник, буряки, огірки, квасолю. Історія села Немерче – це частина історії Вінницької області, та в цілому, Правобережної України. Територія сучасного села Немерче належить до найдавніших східнослов’янських земель.
Є три згадки про поселення на території с. Немерче. Яке з них є правильним, довести майже неможливо. Перша згадка припадає на другу половину 14 століття, але в книзі історії міст і сіл УРСР є перша документальна згадка про село. Перші поселення були на хуторі Струсово. Там було побудовано п'ять хат. Земля, що була на території хутора Струсово та села Немерчі належала пану, який жив у Вендичанській волості. За переказами місцевість, де розміщається Немерче, в давнину належала до Барського повіту. За переказами людей похилого віку, десь в кінці 17, а можливо, на початку 18 сторіччя, барський поміщик програв панові Бущинському цю місцевість у карти, а пан Бущинський поселив тут свого сторожа. Це і був перший поселенець села. Імені його не пам’ятають. Згадують, що він був німий, але мудрий чоловік. Він не міг говорити, лише виділяв звуки, подібні до мурчання. Родина німого спочатку жила на хуторі Струсово, але вона була дуже велика і частина родини переселилась на територію села Немерче. Відмахуючись від надоїдливого «мурчання» родичі часто повторювали «не мурчи». Згодом це слово стало прізвиськом німого чоловіка, а потім поширилось і на все село Немерчі - Немерче.
Друга версія про назву села Немерче є такою: землі села, що тягнулись до річки Лядова, були дуже родючими. За ці землі між собою сварились чи то родичі, чи то пани села. Тобто, вони не мирились. Тому можливо від слова «не мирились» і пішла назва села Немерчі.
Є і третя версія походження назви села Немерче. Це документи в працях В. Побуг - Гурського. Згадка припадає на 1622 рік; коли одним із спадкоємців села був Немирич або Немириський.
Землі села Вінож розміщенні в Правобережній лісостеповій зоні Південно - Західної частини України. В фізико - географічному відношенні ця територія входить до складу Волино - Подільського плато, яке сильно розчленоване глибокими ярами і балками, представлений системою промоїн, хвилястістю та горбистістю. За переказами старожилів на місці сучасного села Вінож було містечко Віножаті або Віногради. Містечко утворилось приблизно у 1295 році. На території містечка було 3 церкви. По річці Лядова розміщалось 7 млинів. Містечко Віногради мало 6 магазинів. Але татари зруйнували його. Річка Лядова в житті місцевих жителів відігравала та відіграє велике значення. Особливо велике значення в ті роки, коли спостерігаються спекотні та посушливі роки.
Православна церква утвердилась в 1795 році. Її засновником був поміщик Бінькевич. Для церкви поміщик придбав дзвін вагою 300 пудів. Був і уніатський священник, який утримувався за кошти поміщика. Існувала церковна школа . Навчання велось на слов'янській мові. До Жовтневої революції нараховувалось в селі Вінож 1282 чол. населення.
Частину земель Вінозька поміщиця Колосовська в кінці 19 століття , за несплату до казни податків змушена була продати на аукціоні. Цю землю придбали переселенці із Кам'янця. Місце заселення почали називати Кам'янецькі Хутори. В 30-х роках 20 століття перейменовано на Ленінську Слободу.
Село Струсово походить від прізвища генерала Струсова, який загинув в першу світову війну, визволяючи даний населений пункт.
Станція Немерче заснована приблизно в 1900 році, як тільки було прокладено залізницю сполученням Жмеринка - Могилів - Подільський.
Стосовно села Немерче. Основним поміщиком був пан Бущинський. За переказами старшого покоління, пан Бущинський був завзятий землевласник та любитель рослинництва, зокрема зернових культур та садівництва. Саме з його ініціативи було запрошено з Польщі вчених по виведенню сортів зернових культур та організації селекції на селі. В село почали йти люди на роботу. Село почало розбудовуватись. Виросли будинки, офіси, лабораторії. На полях, що розміщались поблизу річки було виділено площі під забудову для селян.
Поблизу лісу височів купол невеликої дерев'яної церкви. Проти церкви - двір церковного старости. В 1888 році, в день апостола Іоанна Богослова - церква була освячена.
По особистій ініціативі пана Бущинського була заснована в 1886 році селекційна станція під фірмою «Немерчанське сіменне господарство К. Бущинського і М. Лонжинського». Немерченська сортовивідна станція - одна з найстаріших, якщо не найдавніша в царській Росії.
За часи свого існування науковими співробітниками селекційної станції було виведено та районовано багато сортів ярої та озимої пшениці, цукрових буряків, вівса, проса.
В 1961 році селекційна станція в селі Немерче припинила існування, у зв’язку із створенням дослідної станції у селі Агрономічне Вінницького району. В цей час на базі колишніх колгоспів та земель селекційної станції було створено радгосп ім. Жданова. Радгосп спеціалізувався на вирощуванні елітних сортів зернових та зернобобових культур, картоплі. Насіневий матеріал реалізовувався по всій території Вінницької області та за її межами. В радгоспі функціонував відділ первинного насінництва, який очолював Войтов Василь Юхимович. Паралельно розвивалося продуктивне тваринництво та свинарство.
Жителі сіл сільської ради, працюючи в радгоспі, отримували пристойну заробітну плату , яка давала можливість не лише утримувати свої сім'ї , але й будувати власне житло. В цей час на території сільської ради активно функціонують заклади освіти, культури. Було збудовано лікарню в селі Немерче та ФАП в селі Вінож.
У 90-х роках минулого століття радгосп ім. Жданова було реформовано у дослідне господарство «Поділля». За часів незалежності господарство, через нестачу коштів та відсутності фінансування з боку держави, різко занепало.
|
|
