Монахи на плечах носять каміння і вручну відбудовують найстаріший у нашому краї храм, бо під’їхати сюди не можна жодним транспортом. Обитель монахів знаходиться на середині Дністрової кручі. Звідси приблизно однакова відстань як до води, так і на вершину.
Будівельні матеріали вивантажують на горі, а тоді монахи на плечах несуть їх до місця, де тривають будівельні роботи. Йдуть по кам’яних сходах, які самі встановили. Їх нараховується 160. Тут є також жолоби з жесті. По них також спускають деякі будівельні матеріали згори до монастиря. На самій горі в небо піднімається будівля дзвіниці, змурована з каменю, добутого тут же, на кручах річки. Настоятель монастиря отець Антоній дає вказівку вдарити у дзвін. Його звуки линуть аж на сусідній молдовський берег. Молдову видно, як на долоні. Припускають, що колишній дзвін з Лядовського монастиря опинився саме там, у молдован.
-У 1938 році, коли атеїсти підірвали частину обителі, дзвін скотився донизу і впав у річку, - каже отець Антоній. – Дзвін був стопудовий. Розповідають, що його хотіли витягти на протилежний берег румуни. До війни по Дністру проходив кордон з Румунією. Тягнули кіньми. Люди кажуть, що румунам не вдалося це зробити. Якщо так, то важка металева споруда мала б лежати на дні річки, занурена в болото. Ми намагалися її віднайти. На пошук дзвону споряджали водолазів. Два рази вони досліджували дно. Робили це у різні роки. Працювали з допомогою спеціальних пристроїв. Пошук вели не тільки в цьому місці, де стоїть монастир. Шукали далі вниз по течії. Нічого не знайшли.
Нині у монастирі мають новий дзвін. Такий самий стопудовий. Кошти на його виготовлення збирали всім миром. Для цього навіть відновили проведення колись знаменитих Лядовських церковних ярмарків. Два з них відбулося упродовж двох попередніх років. Організовують їх у вересні на храмове свято – Усікновення Глави Іоанна Предтечі, ім’я якого носить монастир. Відливали дзвін на одному із заводів Росії.
За переказами, які дійшли до наших днів, монастир заснував святий Антоній Печерський. Повертаючись до Києва з гори Афон, він зупинився на Дністрових кручах і видовбав у кам’яній горі першу келію. Було це у 1013-му році. Києво-Печерську лавру Антоній Печерський почав створювати, повернувшись з берегів Дністра. Нинішнє відродження монастиря почалося у 1998 році, коли сюди, у закинуті келії, видовбані у скелях, прибули чотири монахи з Почаївської лаври. Був серед них і нинішній настоятель обителі отець Антоній. Відтоді монастир став діючим. За цей час збудована нова церква, трапезна, братський корпус для монахів. Монастир має землю, веде господарство, утримує худобу. Отець Антоній планує відбудувати зруйнований атеїстами головний корпус монастиря. Кожен божий день тривають роботи. Праця надзвичайно трудна, бо все доводиться робити вручну.
На святкування прибуде чимало гостей. В тому числі чиновників високого рангу. Бо ювілей храму відзначатимуть на державному рівні. З цього приводу є постанова Кабміну.
- Ось бачите галявину на березі Дністра? - каже один з місцевих жителів. – Там уже визначили місце для вертолітного майданчика. У нас у Лядовій говорять, що це для президента. Він має приїхати на святкування. Отець Антоній на те відповідає двома словами: «Поживемо-побачимо». Головним заходом свята стане Божественна Літургія за участю Блаженішого митрополита Київського та всієї України Володимира. Скельний монастир все більше стає місцем паломництва. Навіть для зарубіжних гостей. Тут уже побували миряни з Америки, Німеччини, деяких інших країн. Їдуть також з різних міст нашої держави. На День святої Тетяни монастир відвідали викладачі та студенти Вінницького національного аграрного університету. До того ж, не з порожніми руками. Ректор університету Григорій Калетнік передав для монастирської церкви два підсвічники з позолотою, а також мантію для архієпископа Агапіта новоствореної Могилів-Подільської і Шаргородської єпархії. За матеріалами 20minut.ua
|
